Суниця садова – одна з найулюбленіших ягід дітвори. Вона чи не найпопулярніша в світі, є цінним продуктом харчування з лікувальними властивостями, користується необмеженим попитом у населення, швидкоокупна на виробництво. До того ж, її плоди надходять на ринок раніше інших ягід, вона також є сировиною для технічної переробки.

          Ще за радянських часів суниця садова широко культивувалася в Україні, нині ж її вирощують в обмеженій кількості, особливо на великих площах. Проте на дачних і присадибних ділянках суниця стає все більш популярною. Зарубіжні селекціонери, на відміну від наших, вивели ряд нових високопродуктивних сортів, які наразі користуються в нашій країні великим попитом. Прикро, але наш УкрНДІ садівництва мовчить. Немає в нас ні літератури, ні нових сортів. Тому маємо те, що маємо.

           У попередніх випусках я вже писав, що одним з основних і найбільш важливих елементів сучасних технологій вирощування ягідних культур  є використання високоякісного посадкового матеріалу. Завдяки цьому та застосуванню ряду агрономічних заходів, мені вдалося виростити в цьому році нечуваний врожай суниці, незважаючи на нечувану спекоту під час дозрівання ягід. Не обминула засуха. Весь квітень-травень не випало в нашій місцевості  й краплини дощу. Десь далеко над Дністром блискало та гуркотіло, але до нашого села дощ не доходив.  Тільки завдяки великому запасу дощової та снігової води, про яку поведемо мову, раціонального її використання через крапельну систему зрошення було досягнуто й отримано гарний урожай. Про те, що він таким буде, знав  ще тоді, коли вона цвіла. Такого квітування суниці в моїй практиці ще не було. Ніби снігом були вкриті всі грядки. Але на душі була тривога  через сильний вітер, який дув весь травень . Бджоли не літали. Виникла проблема з запиленням. Виручив багаторічний досвід: купив нового віника й ним, ніби двірники взимку розмітають сніг на тротуарах,  рухами вліво-вправо пройшовся по грядках.

          Може це комусь покажеться дивним, але метод спрацював і урожай видався на славу. Впевнитись у цьому, ви можете глянувши на фотографії, або зайшовши на мій Інтернет-сайт і побачите ягоди в усій їх красі.

          Не приховую, аби досягти  такого результату, довелося добряче попрацювати. Уявіть: спекота, температура в обідню пору зашкалює за 50 градусів, так що довелося рятувати квіти, а відтак і ягоди. Можливо,  не всі садівники знають, що коли денна температура підвищується до 35-40 градусів з позначкою плюс, а сонячні промені падають прямо на цвіт, то пилок на ньому частково стерилізується, після чого ягоди виростають дрібні, неправильної форми, а про гарний врожай годі й думати.

          Зверніть увагу, там де з дерев падає тінь на грядку, там ягоди більші за розміром, кращої форми та кольору ніж ті, що на відкритому місці. При високій температурі плоди передчасно дозрівають, не набравши своєї ваги та форми. Значить, плодоносні грядки потрібно притінювати, що я й зробив. На всі грядки поставив дуги з дроту висотою 70-80 сантиметрів. У магазині «Зелений світ» купив спеціальну сітку з нетканого матеріалу для притінення, накинув її на дуги, від чого прямі сонячні промені стали розсікатися й не так обпікати квіти та ягоди.

          На кількох плодоносних грядках провів ще такий експеримент: дуги накрив поліетиленовою плівкою. Відтак розчинив гашене вапно з добавкою господарського мила, аби воно краще прилипало до плівки й з оприскувача  зверху її побілив. Експеримент виявився не дуже вдалим, оскільки під час дощу побілку змило, а накривати побілену плівку ще однією, трохи накладно.  То я накосив у саду трави й розстелив її по плівці, а щоб вітер її не зносив, накинув зверху сітку. «Інновація» виявилися вдалою. Під таким покриттям температура  знизилася майже на половину. Відтягнувся термін дозрівання ягід, зменшився полив. Хоча в спекотні дні з  12 до 16 години я проводив освіжаючий полив методом дощування на листки суниць, оскільки листя теж відіграє немаловажну роль у формуванні ягід.

          Ми бачимо, як в останні роки помінявся клімат. У такі спекотні літа, не маючи великого запасу води, не можна й отримати гарний врожай. Й не тільки суниць. Як співається в пісні: «А потому, что без воды и ни туды и ни сюды».

           Свого часу, коли я став серйозно займатися вирощуванням суниць, стався такий випадок. Засушливими були літо та осінь. Води великого запасу я не мав,  рослини загинули. Тому тієї ж осені в саду я викопав котлован 2 х 2 х 2 метри, тобто на 8 тонн води. Стіни міні басейну вимурував з каміння, оштукатурив, дно забетонував. Коли все добре висохло, пофарбував. Минуло кілька років, але вода добре утримується. На всіх будівлях, які є на території мого обійстя, на сусідській хаті приладнав ринви й підвів їх до місткості для води. Відтепер уся дощова та снігова вода стікає в басейн. Додатково придбав металевий бак на 7 тонн води й підняв його на 2-метрову висоту. Воду електронасосом закачую в ємність,  до якої приладнав крана з шлангом і під єднав його до крапельної системи. На 7- ми тонний бак зверху поставив ємність на 400 літрів. У ній розчиняю комплексні мінеральні добрива й теж через крапельну систему підживлюю рослини. Практика показала, що 2-метрової висоти достатньо для створення нормального тиску в системі. З часом купив ще два металевих баки на 8 та 2 тонни води. Тепер маю достатній запас для цілющої дощової води.

          Поділюся ще одним секретом, як я збираю дощову воду. У попередніх публікаціях я писав, що вирощую суниці на 10 грядках розміром у 10 метрів у довжину, 1 метр 60 сантиметрі в  ширину та  висотою по 30 сантиметрів. На кожній грядці стоять металеві дуги, на які під час частих дощів натягую плівку. Вся вода стікає з грядок на забетоновані доріжки, відтак з яких у вкопану в землю 200-літрову бочку з електронасосом та плаваючим вимикачем. Під’єднав до насоса шланг і підвів його до басейна. Коли бочка наповнюється водою, насос  автоматично включається та перекачує воду в басейн. Таким чином убиваю два зайці: збираю дощову воду й захищаю грядки від вимивання дощем з землі мінеральних та органічних добрив.

          Будучи в Європі по обміну досвідом в одній з країн на фермерських полях, де вирощуються суниці та овочеві культури й де поблизу нема джерел води, як бачив як там теж подібним методом збирають цілющу вологу. Серед поля викопують великий котлован і застелюють його грубою поліетиленовою плівкою. Кругом водозбірні змонтовані під навіси, які теж вкриті плівкою. З них і дощова вода стікає в басейн. Будуючи такий водозабір, землю вивезли посеред плодоносних плантацій і зробили з неї своєрідну дамбу, на які поставили 60-тонну цистерну й яку заповнюють водою з котловану. Відтак уже до цистерни підключена крапельна система. Ось таким чином люди виходять із скрутного становища. А вина в усьому, на мій погляд, зміна клімату.